Розглянуто функціонування орнаментики в етнічній культурі. Орнаменти досліджено як етнокультурну та етномистецьку категорії. Приділено увагу різним аспектам (синхронному та діахронному) побутування орнаментів у культурі; співвідношенню орнаментів етнічних і традиційних; визначенню орнаментики як певного етнічного коду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т597.7

Рубрики:

Етнографія - Елементи релігії

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми підходу до орнаменту як джерела дослідження етнічної культури. Наведено методи, вироблені різними напрямами гуманітарного знання для роботи з орнаментом. Кожна група методів сама по собі є ефективною та результативною. За їх допомогою можна відстежити особливості орнаменту в різних аспектах його використання та функціонування. А поєднання різних методів у комплексному підході дасть змогу широко залучати орнамент в етнокультурних дослідженнях.

Розглянуто історію вивчення орнаменту як частини етнічної культури. Основну увагу приділено розвитку різних напрямів гуманітарного знання, які вивчають орнамент. Розглянуто проблематику розвитку досліджень орнаменту українськими науковцями кінця ХХ ст.

Розглянуто проблему місця орнаменту в культурі. Питання, пов'язані з походженням, функціональними особливостями та структурою орнаменту, обговорено як чинники, що допоможуть дещо інакше сформулювати визначення орнаменту.

Розглянуто питання подібності та відмінності у функціях орнаменту та письма як найбільш давніх знакових систем, а також походження цих явищ крізь призму функціональних особливостей і призначення кожної із систем як засобу збереження та передачі певної інформації.

Зазначено, що орнамент є одним із тих явищ культури, що несе в собі велику кількість інформації про історію людства. Зокрема це неоціненне джерело для вивчення різних етапів формування культури та її особливостей. Орнамент присутній скрізь, у тому числі на тканині, яка також є невід'ємною частиною нашого життя вже досить тривалий час і теж містить велику кількість інформації про характерні риси культури. Розглянуто можливості використання орнаменту на тканині як досить вагомого історико-культурного джерела.

Розглянуто проблеми функціонування орнаменту в етнічній культурі як засобу комунікації, встановлено його статус і знакові властивості. Визначено періоди формування орнаменту як знакової системи, проаналізовано його зв'язки з писемністю, загальнокультурною символікою, фольклором. Статус орнаменту в етнічній культурі досліджено шляхом визначення його функціонального навантаження. Зазначено, що у даному випадку орнамент є частиною знакової системи етнічної культури, знаки орнаменту, їх поєднання в орнаментальних комплексах відповідають рівню розвитку ідеології суспільства, системі комунікацій та способам передачі інформації на синхронному та діахронному рівнях. Відмічено, що орнамент є важливим джерелом дослідження етнокультурних процесів. Наведено комплексний підхід до вивчення орнаментів, на базі якого досліджено орнаменти вишивки на сорочках Правобережної України та їх еволюцію на межі XIX - XX ст. Встановлено функції та рівні побутування орнаменту вишивки, проведено його аналіз як символічно-знакової структури, що об'єднує знаки та мотиви різних історичних епох. З'ясовано значення орнаменту у комплексі з вишиванням та вишитим одягом на межі XIX - XX ст. у культурі та свідомості українців. Запропоновано визначення орнаменту як самостійного та повноцінного джерела дослідження історії розвитку культури епосу на різних етапах її існування.

Звернено увагу на один із тих чинників, що формують та визначають знаковість костюма - матеріал, з якого його виготовлено. Матеріали (тканина, шкіра, хутро) розглянуто як самостійні знакові комплекси, які, поєднуючись в одному виробі, разом утворюють той знаковий комплекс, що ми і визначаємо як костюм. Подібний аналіз дає можливість активно залучати тканину та інші матеріали як вагоме джерело під час дослідження специфічних рис культури та віднести костюм до етнознакових систем.

Розглянуто проблеми, що тривалий час формувалися в надрах вітчизняної гуманітарії і насамперед - етнології. Акцент зроблено на досить специфічній ситуації традиційного визначення ключових об'єктів етнологічного дослідження.

Запропоновано матеріал щодо такого напряму вітчизняної культурології та народознавчих і мистецтвознавчих досліджень, як вивчення костюма. Він - невід'ємна частина культури, яка належить до найбільш інформативних серед візуальних знакових систем. Але через певні традиції, що склалися впродовж останніх десятиліть, не всі аспекти функціонування костюма досліджено однаково добре. Зокрема, це стосується комплексу одягу як частини міської культури. Наведено невеликий перелік тих проблем, що постають перед дослідником під час детальнішого аналізу функціональних особливостей костюма міського населення та його зв'язків із костюмом, який визначають як модний або історичний, та вбранням народним або традиційним.